Комета на ім‘я Караваджо осяяла небосхил західного мистецтва на прикінці 16-го століття. Мікеланджело Меріці да Караваджо (1571-1610) - італійський художник народжений поблизу Мілану, володів вибухним темпераментом та бунтарським духом. На протязі свого життя він приймав участь у численних вуличних бійках та нападах, був засуджений за вбивство, роками поневірявся по Італії ховаючись від судового вироку за своі кримінальні злочини, та навіть сидів за ґратами. Незважаючи на таке бурхливе життя, Караваджо встигав творити шедевр за шедевром шокуючі глядачів своєю технікою та реалізмом.
Картини Караваджо. Фото: caravaggio.org
Ліворуч: «Бахус», 1595 р., Галерея Уффіці, Флоренція, Італія
Праворуч: «Хлопчик із кошиком фруктів», 1594 р., Галерея Боргезе, Рим, Італія
Щоб осягнути усю велич землетрусу, який створила творчість Караваджо серед сучасників, важливо уявити постать художника в історико-соціальному контексті того часу. Коли народився Караваджо, Італія потерпала від епідемій чуми та війни. Епоха Відрождення поступово закінчувалася плавно переходячи у Маньєризм. У фігуративному живописі запанувала стилізація поз, облич та фігур, розкішного вбрання та прикрас, яку диктували замовники з числа вельмож флорентійської, міланської та римської аристократії.
Маньєризму притаманне перебільшення пропорцій та природньої краси для створення асиметричної та іноді нереалістичної елегантності фігур. Яскравими представниками італійського Маньєризму є Аньйоло Бронзіно, Джакопо Понтормо та Парміджаніно. Фресковий та релігійний живопис поступово наповнили яскраво блакитні небеса та пухкі хмарки, привабливі ангелики та голубки.
На контрасті, у творчості Караваджо життя та муки святих, їхня драма страждання та піднесення, чудеса віри та історичні міфи відбуваються серед простих людей, жебраків та селян, на італійських вулицях, у тавернах і майже у повній темряві. Майстерне висвітлення ключових фігур, неординарність композиції, жваві вирази облич - усе це створювало справжній фурор серед сучасників-свідків геніальності Караваджо та його послідовників, так званих художників- «караваджісті». Караваджо писав дуже швидко з живих моделей одразу на холсті майже без підготовчих малюнків. Надзвичайний реалізм і драматична таємничість його полотен заворожують.
Картини Караваджо. Фото: caravaggio.org
Верх ліворуч: «Юдіфь обезголовлює Олоферна», 1602 р., Національна Галерея Античного Мистецтва, Рим, Італія
Верх праворуч: «Недовірливість Святого Томаса (Фоми)», 1602 р., Палац Санссусі, Потсдам, Німеччина
Низ ліворуч: «Покликання Святого Матвія», 1600 р., Каплиця Контареллі, Церква Сан Луіджі де Франчезі, Рим, Італія
Низ праворуч: «Розп‘яття Святого Петра», 1601 р., Каплиця Черазі, Церква Санта Марія дель Пополо, Рим, Італія
Караваджо випередив розвиток мистецтва на три століття. У часи коли бароко ще тільки народжувалося, Караваджо розмовляв з глядачами мовою модернізму. Він підніс техніку «кіроскуро» (контрасту світа та тіні) на небачений до того рівень. Іноваційний живопис Караваджо підштовнув розвиток барокового стилю, а його творчість загалом мала надзвичайний вплив на майбутніх художників. Техніку Караваджо можно впізнати у творчості Артемізіі Джентілескі, Йохана Вермеєра та Рембрандта. Його шедеври дали надтхнення таким майстрам як Ежен Делакруа, Густав Кюрбе та Едуард Мане. Мистецтвознавці погоджуються, що за потужністю свого впливу на розвиток світового мистецтва Караваджо конкурує лише з Мікеланджело.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments