Антропоморфізм в Живописі
- Мистецтво. Культура. Подорожі.
- 26 лист. 2020 р.
- Читати 2 хв
По завершенні епохи Ренесансу, на прикінці 16-го - початку 17-го століть, коли натюрморт і пейзаж формувалися в окремі жанри живопису, в європейському мистецтві відбувся цікавий трансформаційний період. Художники почали втілювати антропоморфні форми в композиціях пейзажів та натюрмортів. Серед найвідоміших прикладів таких творів виділяються роботи фламандського живописця Юса де Момпера та відомого італійського художника Джузеппе Арчімбольдо.
Антропоморфізм - це надання людських рис (фізичних чи емоційних) неживим або природнім речам. Антропоморфні пейзажі стали популярними в творчості голландських художників 17-го століття. Найчастіше вони виглядали як сілует профілю чоловіка, створений з ландшафту гір, лісів та рік. Юс де Момпер створив відому серію таких антропоморфних пейзажів відповідних порам року, що було ще одним поширеним трендом в живописі того часу.
Юс де Момпер (1564-1653) народився і працював в Антверпені. Його батько був художником, арт-дилером, видавцем та першим вчителем сина. Де Момпер був дуже успішним пейзажистом, тримав велику майстерню, отримував патронат високопосадових правителів Нідерландів, та співпрацював з іншими відомими голландськими художниками включаючи Яна Брюгеля Старшого (1568 – 1625) та Пітера Снайєрса (1592–1667).
Ліворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Офіціант», 1574 р., приватна колекція. Фото: wikiart
Праворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Вогонь», 1566 р., Художньо-історичний Музей, Відень, Австрія. Фото: wikiart
Італійський художник Джузеппе Арчімбольдо (1527-1593) створював фантастичні портрети, які він компонував із овочей, фруктів, дерев та інших повсякденних речей. Арчімбольдо був дуже винахідливим художником і мав послідовників, які копіювали його стиль. Деякі його ексцентричні портрети виглядають як візуальні ребуси і перетворюються в натюрморти якщо їх перевернути згори до низу; інші складаються з багатьох елементів, майстерно підібраних на зразок колажу, щоб відтворити схожість з людським обличчям та фігурою.
Ліворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Кошик із фруктами» (портретна позиція), 1590 р., приватна колекція, Нью-Йорк, США. Фото: artsy.net
Праворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Садівник, або кошик із овочами» (портретна позиція) , 1587-1590 рр., Музео Сівіко ала Понзоне, Кремона, Італія. Фото: wiki
Внизу: натюрмортна позиція оригіналів
Народженний в Мілані, Арчімбольдо працював у Відні та Празі при дворі Великого Римського Імператора, який на щастя мав почуття гумору, щоб по-справжньому оцінити креативні картини митця. Після смерті Арчімбольдо та його могутнього мецената, спадщина та їм’я художника були забуті майже на три століття і навіть не згадувалися ніде в мистецькій літературі.
Ліворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Літо», 1563 р., Музей Історії Мистецтв, Відень, Австрія.
Праворуч: Джузеппе Арчімбольдо, «Осінь», 1573р., Лувр, Париж, Франція. Фото: wikiart.org
Лише на прикінці 19-го - початку 20-го століття, творчість Арчімбольдо відкрили знов, спочатку критики мистецтва, а потім і сам класик сюрреалізму - Сальвадор Далі. Пабло Пікассо уперше після Арчімбольдо відновив в мистецтві техніку колажу. Паралелі із творчістю Арчімбольдо можно прослідкувати в роботах багатьох модерністів та сюрреалістів 20-го століття. Використання антропоморфних форм поширено і в творчості сучасних митців працюючих в техніці скульптурного асемблажу: Томаса Дайнінгера, Мікала Вінна та інших.
Ліворуч: Том Дайнінгер, «Автопортрет», 2010-19 рр. Фото: tomdeiningerart.com
Праворуч: Мікал Вінн, «Яловичиненно», 2010-19 рр. Фото: laluzdejesus.com
Comentarios