В уяві західних європейців, Японія була країною екзотичною і загадковою. Перше знайомство з японськими витворами декоративно-ужиткового мистецтва відбулося в Європі в 17-му столітті завдяки ексклюзивній торгівельній домовленості з голландськими імпортерами. Вироби з японського шовку, порцеляни, екзотичного дерева, бронзи та коштовного каміння стали статусними символами, ознакою вишуканості та багатства серед європейців. Протягом наступних 200 років, Японія залишалася здебільшого закритою країною для західних держав. Ситуація кардинально змінилася в середині 19-го століття після «відкриття» Японії для торгівельних стосунків американським військовим флотом у 1853 році.
З того часу, розпочалася масова експансія японської порцеляни та інших екзотичних товарів в країни Європи та Америки. Для перевезення на далекі відстані, цінну порцеляну
пакували в папірці із популярною японською графікою Юкійо-е, яка потрапивши до мистецького середовища Парижу створила справжній ажіотаж. Серед перших поцінувачів та промоутерів Юкійо-е були французський письменник Едмон Гонкур та арт-критик Філліпп Бурті. Після грандіозного успіху японської експозиції на Паризькій Міжнародній Виставці 1867 року, почалася «японізація» європейського культурно-мистецького середовища.
Зліва направо:
1. Утагава Хірошіге, "Сливовий Сад в Камеідо", серія "100 краєвидів Едо", 1857 р., Токіо.
2. Кейсай Ейсен, "Куртизанка", 1830 р., Японія.
3. Утагава Хірошіге, "Несподіванний дощ над мостом Шін-охаші", серія "100 краєвидів Едо", 1857 р., Музей Брукліна, Нью-Йорк, США.
Фото: wiki
Юкійо-е - це художній жанр живопису та ксилографії (відбиток з гравюри на дереві), що розвинувся в Японії за часів шогунату Токугава (Період Едо, 1603-1868 рр.) Сюжетна тематика гравюр Юкійо-е була пов’язана із міськими районами розваг, так званим «плавучим світом», тому їх спочатку традиційно називали «картинками плавучого світу». Зазвичай, Юкійо-е зображували відомих акторів класичного японського театру Кабукі, куртизанок та борців сумо, а також краєвиди відомих міст та пам’яток. Жанрові побутові сцени життя, як простих людей так і японської аристократії, також мали широку популярність. Серед відомих майстрів, чиї роботи Юкійо-е створили перші враження на європейців були Катцушіка Хокусай ( 1760-1849) та Утагава (Андо) Хірошіге (1797-1858).
Гравюри Хокусая «Велика хвиля біля Канагави» та «100 краєвидів Едо» Хірошіге стали культовими і мали надзвичайний вплив на художників-імпресіоністів та пост-імпресіоністів: Клода Моне, Едуарда Мане, Едгара Дега, Мері Кассат, Джеймса МакНіл Віслера, Вінсента Ван Гога, Анрі де Тулуз-Лотрека, Поля Гогена та П‘ера Боннара. Вони не лише переймали візуальні елементи Юкійо-е щодо сюжетів, композиції, використання кольорів, ліній та контрасту, а і активно колекціонувати японські гравюри.
Ліворуч: Клод Моне, "Японка", 1876 р., Музей Мистецтва, Бостон, США.
Праворуч: Хішікава Моронобу, "Красуня озираеться", 1690-ті рр., Національний музей Токіо.
Ліворуч: Катцушіка Хокусай, "Під мостом Маннен у Фукагаві", 1831 р., Інститут Мистецтва, Міннеаполіс, США.
Праворуч: Клод Моне, "Водяні лілії і японський міст", 1899 р., Музей Мистецтва, Принстон, США.
Так, Клод Моне написав портрет своєї жінки Каміль одягнутої в японське кімоно, в позі, що повторює образи японських жінок в графіці Юкійо-е. Свій славетний сад в Жіверні, Моне також створював під враженням від японських краєвидів, а мости Хірошіге надихали на нові композиції не лише Моне. Джеймс Віслер використовував сюжетні і композиційні рішення запозичені з пейзажів Хірошіге. Комбінації блоків суцільного кольору в Юкійо-е надихнули Віслера на спрощення форм та зменшення гами кольорів в своїх картинах.
Ліворуч: Утагава Хірошіге, "Бамбукові двори, міст Кіобаші", 1857 р., Музей Брукліна,
Нью-Йорк, США. Фото: brooklyn.org
Праворуч: Джеймс Віслер, "Ноктюрн: блакитне і золоте - Старий міст Баттерсі", 1872-75 рр., Музей Тейт, Лондон, Великобританія. Фото: tate.org.uk
Верх: Утагава Тойокуні, "Збирання молюсків", 1791 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США.
Низ: Джеймс Віслер, "Сади Креморна"№2, 1870-80 рр., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США
Фото: metmuseum.org
Побутові сюжети Юкійо-е, діагональність перспективи в композиції склали потужні враження на Едгара Дега та Мері Кассат. Сцени жінок, що миються та розчісують волосся захопили уяву Едгара Дега і стали новим сюжетним напрямком в його творчості, об’ектом художніх експериментів та прикладом авангардного мистецтва, що показує побутовий реалізм сучасного життя.
Ліворуч: Кітагава Утамаро, "Перукарська справа", 1797-98 рр., Інститут Мистецтва, Чікаго, США. Фото: artic.edu
Праворуч верх: Едгара Дега, "Розчісування волосся.(Перукар)", 1895 р., Національна Галерея, Лондон, Великобританія. Фото: wiki
Праворуч низ: Едгара Дега, "Жінки, що розчісують волосся", 1875 р., Колекція Філліпс, Вашінгтон, США. Фото: wiki
Мері Кассат також з ентузіазмом сприйняла сюжети жінок в домашньому інтер’єрі. Жінка-матір, що купає дитину чи бавиться з нею стала центральною фігурою багатьох картин Кассат. Художниця також перейняла декоративні візерунки, сплощення і обрізання композиції, та спрощення фігур, що було характерним для Юкійо-е.
Ліворуч: Кунісада Утагава, "Жінка розчісує волосся", Музей Образотворчих Мистецтв, Бостон, США. Фото: mfa.org
Праворуч: Мері Кассат, "Купання жінки", 1890-91 рр., Національна Галерея Канади, Оттава. Фото: wiki
Зліва направо згори до низу:
1. Кітагава Утамаро, "Купання", 1801 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США. Фото: met
2. Мері Кассат, "Дитяче купання", 1893 р., Художній Інститут, Чикаго, США. Фото: wiki
3. Кітагава Утамаро, "Північ: Мати та сонна дитина", 1790 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США. Фото: met
4. Мері Кассат, "Ванна", 1890-91 рр., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США. Фото: met
Тіж самі особливості японської кольорової гравюри вплинули і на розвиток стилю Вінсента Ван Гога, який написав декілька копій з відомих зразків Юкійо-е. Ван Гога захоплювали жваві кольори та японські декоративні мотиви. Художник зібрав в свою колекцію сотні гравюр Юкійо-е.
Копії написані Вінсентом Ван Гогом в 1887 р. з оригіналів Юкійо-е, зліва направо:
1. Утагава Хірошіге, "Сливовий Сад в Камеідо", серія "100 краєвидів Едо", 1857 р., Токіо.
2. Кейсай Ейсен, "Куртизанка", 1830 р., Японія.
3. Утагава Хірошіге, "Несподіванний дощ над мостом Шін-охаші", серія "100 краєвидів Едо", 1857 р., Музей Брукліна, Нью-Йорк, США.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments