Художній стиль рококо вважається одним із найвпливовіших явищ французського мистецтва поряд з імпресіонізмом. Стилістичні особливості рококо почали проявлятися у першій половині 18-го століття, як альтернатива масивному бароко, та формальному і геометричному стилю Людовіка XIV. Рококо продовжило яскраву барокову естетику адаптуючи її у більш грайливі, екстравагантні і вишукані форми, які відповідали сучасному смаку французської аристократії того часу і особисто королю Людовіку XV. Новий художній рух швидко охопив живопис, скульптуру, архітектуру і декоративне мистецтво, і поширився поза межами Франції, набуваючи популярності в північній Італії, Австро-Угорщині, Баварії, Центральній та Східній Європі, та Росії.
В живописі, засновником галантного стилю рококо став французський художник Жан-Антуан Ватто (1684-1721). Саме він вважається винахідником живописного жанру «фет галaнт» (фр. fête galante), або елегантна прогулянка, який зазвичай відображає вишукані елегантні пари в розкішних сукнях чи маскарадних костюмах прогулюючись парками, садами чи мрійливо-чарівними лісами. Ще одним спорідненим жанром живопису рококо є «фет шампетр» (фр. fête champêtre) - пасторальні ідеалізовані сцени відпочинку, пікніків та любовних розваг на природі чи в садочку. Картини в жанрі «фет шампетр» включають живописні групи розкішно одягнутих аристократів, музикантів та акторів на фоні садових павільйонів, фонтанів чи мальовничих паркових руїн.
Стиль рококо характеризують легка, органічна орнаментація та вишукані, асиметричні форми натхненні природою; ніжні, пастельні тональності кольорів; надзвичайна увага до вишуканого опрацювання деталей в живописі чи декоративних предметах; грайлива тематика сюжетів, ідеалізація фігур і їх середовища. Справжнім майстром пасторальних сцен, декоративних алегорій та ідеалізованих сюжетів на класичні теми був французський художник, графік і гравер Франсуа Буше (1703-1770). Особливий вплив на творчість Франсуа Буше мали твори Пітера Пола Рубенса і Антуана Ватто. Буше оспівував міфологічну та любовну ідилію, гармонію і спокій природи, створюючи дещо театралізовані, декоративні композиції.
Зліва направо:
1. Франсуа Буше, «Вбирання Венери», 1751 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США.
Фото: metmuseum.org
2. Жан-Оноре Фрагонар, «Гра», 1752 р., Музей Мистецтв Толедо, США.
Фото: toledomuseum.org
3. Франсуа Буше, «Одаліска», 1752 р., Стара Пінакотека, Мюнхен, Німеччина.
Фото: pinakothek.de
Визначним французським художником, творчість якого стала символом стилю пізнього рококо і уособила його безмежний гедонізм, зайву декоративність та еротицизм, був Жан-Оноре Фрагонар (1732-1806). Незважаючи на декоративно-розважальну форму його картин, кожна з них має складні приховані сенси та історії, що відображають суспільні цінності та гендерні взаємовідносини.
Зліва направо згори до низу:
1. Жан-Оноре Фрагонар, «Гойдалка», 1767 р., Воллес Колекція, Лондон, Великобританія.
Фото: wallacecollection.org
2. Франсуа Буше, «Чотири Сезони: Весна», 1755 р., Колекція Фріка, Нью-Йорк, США.
Фото: frick.org
3. Франсуа Буше, «Прерваний сон», 1750 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США.
Фото: metmuseum.org
4. Жан-Оноре Фрагонар, «Замок», 1777 р., Музей Лувру, Париж, Франція. Фото: louvre.fr
18-те століття було означено виникненням потужного інтелектуального, філософського і наукового руху в Європі, пізніше названого епохою «Просвітництва». Стримка поява ідей щодо розвитку і структури суспільства, розбудови держави, отримання наукового знання і досвіду, розпочала процес перегляду цінностей прогресивної європейскої еліти. Це у свою чергу призвело до поступової зміни художнього смаку серед аристократії - основного замовника і споживача мистецтва. Ідеї галантної легковажності і розбесщеності, які відображало мистецтво рококо, почали поступатися ідеалам неокласицизму.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments