Експериментальна музика французського піаніста, композитора і диригента Моріса Равеля (1875-1937) стала його найвідомішим твором під назвою «Болеро». Ця знакова композиція була написана у 1928 році як балет за іспанськими мотивами, на замовлення подруги Равеля, відомої актриси, балерини і хореографа Іди Рубенштайн (1885-1960).
Ліворуч: Французський композитор, піаніст і диригент Моріс Равель, фото 1920-ті.
Праворуч: Актриса і балерина Іда Рубенштайн, фото 1912.
Іда (Аделаїда) Львовна Рубенштайн народилася у Харкові, в родині почесного громадянина міста Харкова, підприємця і банкіра, засновника Першого Харківського Банку Льва Рубенштайна. У 8-м років Іда залишилася без батьків, але з мілліонами спадщини. Вона зробила професійну кар’єру балерини і актриси в Санкт-Петербурзі і Парижі. Іспанську композицію «Болеро» Рубенштайн замовила Морісу Равелю для своєї новоствореної балетної компанії.
На прикінці 1920-х років, Равель вже був досить відомим і різноплановим композитором. Він народився в країні Басків, біля Біарріцу, недалеко від франко-іспанського кордону, навчався в Паризькій Консерваторії. Моріс Равель писав камерну, церковну і оркестрову музику, балети, опери і симфонії, фортепіанні соло і концерти. В його творчості відчувається індивідуальний стиль, що включає в себе елементи модернізму, бароко, неокласицизму і джазу.
Равель любив експериментувати. В роботі над «Болеро», він побачив можливість реалізувати свою давню музичну ідею написання твору у вигляді одного довготривалого крещендо. Ідея остаточно кристалізувалася на відпочинку в Сан-Жан-де-Люз. Композитор йшов на пляж купатися, як раптом підхопивши свого друга під руку, потягнув його додому за фортепіано. Наігруючи мелодію одним пальцем, Равель запитав друга: «Чи не відчувається в цьому наполеглива якість? Я хочу спробувати повторити мелодію без розвитку багато разів із наростаючим оркестром». Равель закінчив «Болеро» за п’ять місяців, що було для нього незвичайним, бо працював він довго, скурпульозно і наполегливо, із завзяттям перфекціоніста, тому залишив після себе не таку багату музичну спадщину ніж інші композитори.
15-ти хвилинне «Болеро» одразу зачаровує слухача гіпнотичним ритмом, що продовжується протягом усього твору, і поєднується із співучою мелодією, яка обвиває ритм ніби гнучка змія, завершуючись наприкінці грандіозною оркестровою кульмінацією. Прем’єра «Болеро» відбулася у листопаді 1928 року в Паризькій Опері. Хореографом балету була Броніслава Ніжинська, дизайнером-постановником Александр Бенуа, а сольну партію виконала сама Іда Рубенштайн.
Балет мав сенсаційний успіх в Парижі, а через рік славетний італійській диригент Артуро Тосканіні вперше представив «Болеро» американській публіці в Нью-Йоркській Філармонії. Після европейського турне Тосканіні і численних грамофонних записів «Болеро» стало легендарним, і з роками композиція набула самостійного життя в музичному світі. До вашої уваги фрагменти композиції «Болеро» в стилі фламенко у виконанні Національного Театру Балету Іспанії і класична постановка балету «Болеро» із сольною партією Майї Плісецької.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments