Кремона - невеличке затишне містечко на півночі Італії із старовинною історією майстрів-скрипалів. Метою подорожі звичайно ж був Музей Скрипки, або музей Страдіварі як його називають туристи. Музей був заснований у 1893 році після того, як Джованні Батіста Черанні, ділер та колекціонер передав у дар місту Кремона свою колекцію музичних інструментів та моделей великих кремонійских майстрів включаючі Атноніо Страдіварі (1644-1737). Пізніше експозицію музею поповнив Ігнасіо Алессандро Косіо, граф Салабю, який подарував Кремоні своє зібрання унікальних скрипок та віолончелей, а також архівні матеріали. Третій значний вклад у колекцію музею був зроблений у 1920 році болонським майстром-скрипалем Джузеппе Фьоріні. Він передав у дар музею робочі інструменти, якими працював великий майстер Антоніо Страдіварі.
Музей включає всього 10 кімнат та невеличкий концертний зал, в якому славетні музиканти грають на музейних інструментах для підтримання їх у гарному музичному стані. Регулярні сеанси гри також дають можливість відвідувачам вживу послухати «Страдіварі» або «Гварнері». Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією та технологією створення струнних інструментів та родословними трьох відомих сімей майстрів Аматі, Гварнері і Страдіварі. Колекція антикварних інструментів створених ціми титанами представлена окремо як скарбниця музею. Новітні інструменти сучасних майстрів також мають свою кімнату.
Феномен генія Страдіварі по сей час залишається таємницею. Скрипки Страдіварі або Стради, як їх називають фахівці, по своєму рівню витонченності виконання та музикальній мелодійності досі не мають собі рівних. Із ними конкурують лише інструменти Джузеппе Гварнері «Дель Джезу» (1698-1744). Сучасні майстри та науковці використовуючі новітні технології досі не можуть відтворити той рівень якості та вишуканості, який задав Страдіварі більш ніж 300 років потому. У пошуках секрету великого майстра дослідники вивчали якості альпійської сосни, яку використовував Страдіварі, робили акустичні експерименти з його скрипками, хімічні аналізи його лаку, але однозначної відповіді щодо унікальності його процесу творіння досі немає.
Побачивши простий інструментарій, яким працював великий майстер, розумієшь, що він був справжнім чаклуном. І що лише важка праця, зорке око, тверда рука та величезна страсть до справи зробили його генієм. А починав він свій славетний шлях як інкрустатор меблів. Мабуть звідти він і дізнався усіх тонкощей поведінки різних пород дерева і ці знання використав у роботі над скрипками. Його скрипки та віолончелі - красуні із таємничею душею. У музичних колах існує міф, що скрипка на якій довгий час грає маестро, здобуває своєрідну акустичну пам’ять і наступний виконавець відчуває «руку» попередника. За своє довге життя Страдіварі створив більше 900 скрипок, з яких біля 600 дійшли до нашого часу. Страдіварі народився, жив та був похований у Кремоні, але могила його була зруйнована і будинок де він мешкав не зберігся. Ім‘я та душа великого майстра живе скрізь покоління у незрівнянних скрипках та віолончелях, які він створив.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments