Творчі долі видатних фігур пост-імпресіонізму француза Поля Гогена (1848-1903) і голландця Вінсента ван Гога (1853-1890) схожі тим, що обидва художники розпочинали свою кар’єру у різноманітних сферах без особливого успіху. Так, Вінсент ван Гог намагався бути релігійним пастирем, пробував себе в ролі арт-дилера. Поль Гоген служив в морському флоті та працював біржовим брокером. Поступово, вони знайшли кожен свій творчий шлях, але широка популярність та комерційних успіх прийшли до них лише після смерті.
Ліворуч: Вінсент ван Гог, "Автопортрет", 1889 р., Національна Галерея, Вашингтон, США.
Праворуч: Поль Гоген, "Автопортрет з палітрою", 1894 р., приватна колекція.
Вінсент ван Гог і його брат, галерист і арт-дилер Тео ван Гог познайомилися із творчістю Гогена на виставці картин написаних художником під час подорожі на Мартініку в 1887 році. Під враженням від Мартініки, Гоген привніс в свої роботи нову, яскраву палітру кольорів, що дозволило йому відокремити особистий стиль від загальної хвилі імпресіонізму, яка набирала популярності. Між братами ван Гог та Гогеном зав’язалися міцні дружні стосунки. Тео ван Гог був вражений роботами Гогена і придбав найважливішу карину з цієї серії «Мангові дерева» (1887). На той час, Тео вже був управляючим партнером відомої паризької галереї і бачив комерційний потенціал в екзотичних сюжетах Гогена.
Вінсента ван Гога захопили сміливі кольори Гогена, а також, творчі можливості, які могли дати художнику подорожі чи переїзд до нового мальовничого місця. Для Гогена, таким містечком була Мартініка, а для голландця ван Гога ним став південно-французський Арль. З числа 860 картин, які ван Гог написав за все життя, 300 були написані в останні два роки проведені в Арлі.
Картини Вінсента ван Гога
Верх, зліва направо:
1. "Вид на Арль. Квітучі сади", 1889 р., Нова Пінакотека, Мюнхен, Німеччина.
2. "Пшеничне поле з кипарисами", 1889 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США.
Низ, зліва направо:
3. "Іриси", 1889 р., Музей Пола Гетті, Лос-Анжелес, США.
4. "Соняшники", 1887 р., Музей Метрополітан, Нью-Йорк, США.
Вінсент мріяв створити на півдні Франції творчю лабораторію, ідеалістичну мистецьку комуну, в якій художники могли б жити та співпрацювати. Творча постать Поля Гогена приваблювала ван Гога, і він запросив колегу-друга приєднатися до нього в ролі наставника мистецької групи. Гоген з повагою ставився до творчості Вінсента, і був комерційно заангажований Тео ван Гогом, щодо переїзду та наставництва. Отже, прийнявши запрошення в жовтні 1888 року Гоген прибув в Арль.
Вінсент ван Гог
Ліворуч: "Жовтий дім", 1888 р., Музей ван Гога, Амстердам, Нідерланди.
Праворуч: "Кімната в Арлі"(1-а версія), 1888 р., Музей ван Гога, Амстердам, Нідерланди.
Майже з перших днів перебування Гогена в Арлі стало очевидно, що творче об’єднання не мало шансів відбутися. Художники були зовсім протилежними особистостями. Гоген працював повільно, методично і організовано, тоді коли ван Гог писав швидко, закінчуючи картину за пару годин і залишаючи навколо хаос і безлад, який просто шокував Гогена. Утопічні ідеї ван Гога щодо художньої комуни з аскетизмом та самопожертвою заради мистецтва також не знаходили відгуку у Гогена, який бачив таке об’єднання у вигляді торгівельного союзу з подальшим продажом картин та залученням інвесторів-колекціонерів.
Ліворуч: Поль Гоген, "Маляр соняшників", 1888 р., Музей ван Гога, Амстердам, Нідерланди.
Праворуч: Вінсент ван Гог, "Нічне кафе", 1888 р., Галерея Мистецтв Єльського Університету, США.
Протиріччя між художниками дуже швидко почали переростати у відкриту конфронтацію. Чергова сварка стала стресором, що підштовхнув і без того неврівноваженого ван Гога до травмування себе. Достовірний розвиток тих трагічних подій історикам невідомий, але існують припущення, що базуються на спогадах Гогена. Згідно з ними, Гоген повідомив ван Гога, що він припиняє співпрацю і хоче поїхати. У відповідь Вінсент схопив лезо і намагався змусити Гогена залишитися. Переляканий Гоген втік до готелю і на другий день повернувся до Парижу, проживши з ван Гогом в Арлі лише 63 дні. Під впливом цих подій, Вінсент ван Гог відрізав собі лезом частину вуха і потрапив з нервовим зривом до клініки, де він залишиться аж до свого трагічного кінця.
Вінсент ван Гог
Ліворуч: "Автопортрет з перев'язаним вухом", 1889 р., Галерея Кортоулд, Лондон, Великобританія.
Праворуч: "Зоряна ніч", 1889 р., Музей Сучасного Мистецтва, Нью-Йорк, США.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
#історія #мистецтво #живопис #постімпресіонізм #вангог #гоген #вуховангога
Comments