Велетень італійського Ренесансу, Леонардо да Вінчі (1452-1519), у процесі працевлаштування до герцога Міланського, позиціонував себе насамперед як дослідника широкого профілю, винахідника, архітектора та інженера фортифікаційних споруд, військової зброї та обладнання, і лише останнім у переліку своїх здібностей ставив живопис. Але саме живопис приніс цьому універсальному генію довічну славу. Маестро Леонардо був перфекціоністом і широко відомим тим, що чимало своїх живописних робіт просто не міг закінчити. До нашого часу дійшло біля 15-ти творів Леонардо із них 7 знаходяться в Музеї Лувру в Парижі.
За історичними довідками, під час роботи над фрескою «Тайна Вечеря» в рефекторіі Домініканського монастиря Санта Марія дель Грація в Мілані, маестро Леонардо був не дуже послідовним. Деколи він працював годинами без перерви, з ранку до вечора; іншим разом, міг годинами стояти та роздивлятися свою роботу роздумуючи мабудь над композицією. Іноді він забігав у рефекторію, робив декілька мазків пензлем і потім зникав на тиждень. Усе це створювало неабияке обурення серед монахів, які не могли дочекатися закінчення роботи та повернення рефекторіі у їхнє користування.
Читайте додатково «Тайна Вечеря» Леонардо да Вінчі
Також складнощів додавало те, що в «Тайній Вечері» Леонардо да Вінчі знов дозволив собі експериментувати із традиційним методом написання фрески. Фресковий живопис виконується на вологій штукатурці і вимагає від митця писати дуже швидко та не залишає можливості будь-яких змін у композиції чи тональностях після того, як фреска написана. Такий підхід зовсім не влаштовував Леонардо, який довго роздумував, писав і знов роздумував над роботою. Тому експерименти із пошуком нових технологій написання фрески були логічними для нього. Леонардо намагався поєднати техніку темпери, олійного та фрескового живопису, щоб мати більше свободи із медіумом, досягнути більшої лучезарносі кольорів та м’яких тональних переходів. Нажаль, цей експеримент став провальним і «Тайна Вечеря» почала руйнуватися просто на очах і вже через декілька років після закінчення.
В «Тайній Вечері» ми можемо спостерігати творчі інновацій, які роблять роботу Леонардо да Вінчі виключною. По-перше, це класичне Леонардовське «сфумато» ( у перекладі з італійської, «димка, димчатий» ) - техніка, яка створює ефект поступового зліяння тональностей та кольорів для досягнення більш м’якого силуету. По-друге, використання лінійної перспективи візуально прив’язаної до архитектури рефекторіі, та відтворення пейзажу на задньому фоні, який додає картині реалістичного простору.
Фігури апостолів, організованих у групи, своїми жестами та позами створюють гармонійну цілісність композиції та відчуття руху. Фігура Христа у центрі формує трикутник, на вершині якого - обличчя Спасителя, де сходяться лінії візуальної перспективи підкреслюючи святу присутність духа. Леонардо наполегливо шукав образи апостолів на вулицях Мілану, спостерігаючи та фіксуючи у малюнках людські емоції страху, розпачі, здивування, болю та люті. Найдовше він працював над фігурою Іуди Іскаріота, яку закінчив останньою.
Протягом свого існування «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі пережила чимало реставраційних спроб, починаючи із 19-го століття. Останні реставраційні роботи, які тривали майже 20 років і очистили фреску від товстого слою бруду та попередніх підмальовок, закінчилися у 1999 році. Шедевр ретельно підтримується в автентичному стані по сей день.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comments