Фовізм вважається першим модерністським рухом XX-го століття. Зародився рух у Франції і об’єднував різних художників, що цікавилися теорією кольору та використанням чистого кольору як основного інструмента виразу та відображення не тільки світла та об’єму, а й емоційного стану художника.
Експерименти із кольором та світлом почали ще імпресіоністи. Продовжуючи пошуки у цьому напрямку, Поль Сезан (1839-1906) використовував частіше колір аніж лінію для створення форми. Жорж Сера (1859-1891) глибоко цікавився теорією кольору, на основі якої створив свою унікальну техніку пуантилізму. Поль Гоген (1848-1903) був одним з перших митців хто почав використовувати сміливі яскраві кольори та значним чином вплинув на подальший розвиток колористики. Вінсент ван Гог (1853-1890) з його драматичними експресивними мазками, текстурними та дінамічними роботами створив ще один потужній вплив на цілу плєяду художників нового напряму - експресіонізму.
Ліворуч: Поль Гоген, «Жінка тримаюча фрукт», 1903 р., Музей Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія. Фото: hermitagemuseum.org
Праворуч: Анрі Матісс, «Жінка у капелюсі», 1905 р., Музей Модерного Мистецтва, Сан- Франциско, США. Фото: www.sfmoma.org
Фовісти черпали натхнення саме у творчості Сезана, Гогена, ван Гога та Сера. Групу художників-фовістів очолив Анрі Матісс (1869-1954). Разом з Андре Дереном (1880-1954) та Морісом де Вламінком (1876-1958) він занурився у вивчення кольору як засобу персональної експресії. Група почала синтезувати експресивну техніку малярства та пуантилізм із надзвичайно насиченими, перебільшеними кольорами. Вираз емоцій через колір та просту форму стає основною ідеєю фовізму.
Рух проіснував недовго, за думкою різних мистецтвознавців - десь між 1904 та 1908 роками. Подальший вплив фовізму можна прослідкувати у творчості Василя Кандінського (1866-1944), Пабло Пікассо (1881-1973), Жоана Міро (1893-1983), Пола Кле (1879-1940), Роберта (1885-1941) і Соні Делоне (1884-1979), та інших.
Фовізм безперечно вплинув і на творчість американських художників абстрактного експресіонізму та кольорового поля. Після Другоі Світової Війни центр сучасного мистецтва перейшов з Парижа до Нью-Йорку. Американські митці Марк Ротко (1903-1970), Барнет Ньюман (1905-1970), Кеннет Ноланд (1924-2010), Френк Стелла (1936) переосмислювали та заново відкривали потенціал кольорової експресії на новому рівні розвитку мистецтва. Дослідження теми кольору в сучасному українському мистецтві продовжують Флоріан Юр‘єв (1929) , Тіберій Сільваши (1947) та Анатолій Криволап (1946).
Ліворуч: Марк Ротко, «Помаранчевий і жовтий», 1956 р., Галерея Олбрайт-Нокс, Баффало, США. Фото: albrightknox.org
Праворуч: Барнет Ньюман, «Канто XV», 1964 р., Музей Модерного Мистецтва, Нью-Йорк, США Фото: www.moma.org
Верх: Кеннет Ноланд, «Новий день», 1967 р., Музей Американського Мистецтва Вітні, Нью- Йорк, США Фото: www.whitney.org
Низ: Френк Стелла, «Харран II», 1967 р., Музей Гуггенхайма, Нью-Йорк, США.
Фото: www.whitney.org
Зліва направо, згори до низу:
1. Флоріан Юр‘єв, «Кольоромузична композиція до балету Ігоря Стравинського «Весна Священна», 1962 р., Приватна колекція. Фото: archive-up.com
2. Тіберій Сільваши, «До проекту Крила-2», 2008 р., Ya Gallery, Київ, Україна.
Фото: yagallery.com
3. Анатолій Криволап, «Без Назви», 2014 р. Фото: anatolykryvolap.com
#історія #мистецтво #живопис #фовізм #пуантилізм #матісс #дерен #кандінський #делоне #ротко #стелла #криволап #юрєв #сільваши
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Komentarze