Історія собору Св.Марка у Венеції почалася у 9-му столітті, коли Венеційська республіка вже дістала незалежності від Візантії та італійських сусідів і почала будувати свою державність. У той час кожне поважаюче себе італійське місто мало головний собор, а в ньому мощі святих апостолів: в Римі- Петра та Павла, у Флоренції - Св. Іоанна Хрестителя. Святі мощі не тільки додавали статусу місту, а й були джерелом збагачення, бо приваблювали тисячі паломників та коштовних пожертвувань. Венеція мала дістати собі мощі відомого святого аби претендувати на будь-яку вагу серед італійських герцогств.
У 828 році двоє венеціанцських купців відважилися викрасти тіло святого апостола Марка Євангеліста похованого в єгипетській Александрії, яка того часу була під мусульманським правлінням. За легендою, хитрі купці заховали тіло у бочці накривши його товстими шарами свинячого сала, щоб провезти повз мусульманських охоронців. Коли тіло привезли до Венеції, для нього почали будувати усипальню, яка згодом стане собором Св.Марка.
Великий венеціанський художник Джакопо Тінторетто (1518-1594) присвятив історії святого Марка декілька своїх полотен. Картина «Знахідка тіла Св. Марка» (1562-1566) безпосередньо ілюструє викрадення мощей з могили в Александрії. Полотно вражає драматичним використанням світла та діагональної перспективи, майстерною комбінацією кольорів. На передньому плані ми бачимо тіло святого розпростерте на підлозі, зліва біля тіла - фігура самого Св. Марка ожившего та простягаючого руку, щоб зупинити неподобство, що чиниться на цвинтарі: праворуч двоє фігур витягають із склепу ще одне тіло. Діагональна перспектива веде погляд глядача на задній фон картини, де ще двоє людей відкрили труну Св.Марка та розглядають її за допомогою ліхтаря. Цілком сцена пограбування склепу створює досить моторошне враження.
На картині «Тіло Св.Марка Привезене до Венеції» того ж періоду, ми бачимо трьох людей, що несуть тіло святого до храму. Знову використана драматична персперктива та контраст світлого кольору архітектури зліва із темною палітрою неба справа. Кольори навколо тіла святого значно темніші, що ще більш висвітлює його фігуру та підкреслює діагональну персперкиву. Композиція створена таким чином, що погляд мандрує від фігури Марка до дальньої галереї білого собору, підіймаючись у червоне небо охоплене чорно-зеленими хмарами та блискавками близької бурі.
Після декількох пожеж первісної церкви Св.Марка, на початку 11-го століття розпочалося будівництво собора в італо-візантійському стилі. В першій половині 13-го століття був закінчен фасад, купола та значна частина мозаїки всередині собору. Більшість прикрас, якими виділяється собор Св.Марка, потрапили до нього під час Четвертого Хрестового походу до Константинополю 1204 року, у якому Венеція приймала активну участь. Венеціанці везли додому цілі частини пограбованих візантійских будівль: мозаїки, колони, капітелі, фрізи, а місцеві архітектори копіювали або просто використовували привезені архітектурні частини у будівництві собору. Найвідомішим візантійским скарбом прикрашаючим собор Св.Марка стала четвірка бронзових коней вивезених з Константинополю, яких розташували на західному фасаді собору. Ці бронзові скульптури колись були частиною греко-римської тріумфальної квадрігі Константинопольского іподрому. Внутрішній інтер’єр собору приголомшує багатством золотої мозаїки та мармурової інкрустації підлоги та стін. Кульмінаційним вбранням став і золотий вівтар Pala d’Oro - вишуканий зразок ювелірного мистецтва, прикрашений коштовним камінням, візантійською емаллю, виконаний найкращими венеціанськими майстрами. З того часу собор Св.Марка називають «Золотою Церквою», а самого святого - символом, покровителем Венеції.
Вам було цікаво? Підтримайте наш проект у соціальних мережах! Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці, поширюйте контент, запрошуйте друзів приєднатися до нашої спільноти. Разом створимо українське культурне середовище!
Comentários